通りゃんせ | Тоорянсе | Дай пройти

通りゃんせ – Тоорянсе, “Дай пройти” – це така прикольна японська дитяча пісенька (і гра), мелодію з якої грають на японських пішохідних переходах (для сліпих), і яку ви могли чути у купі аніме (Бугіпоп-Фантом, Агент Паранойя…)

Ось її “світлофорна” мелодія з вікі:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Це непроста пісенька ^__^:

Виконання (на жаль, два однакових перших куплети, див. нижче):

У давні часи вважалося, що 3-й, 5-й і 7-й роки – ключові в житті дитини. Багато дітей навіть і не переживали ці віхи. То ця пісня була частиною традиції святкування/поховання у такі дати (в залежності від того, пережила їх дитина чи ні (1-й чи 2-й куплет)).

У наш час, вже не знаю – чи то під впливом американізації, чи то просто загальної демократизації і репресії всього “негативного” (чит. всього, що викликає неприємні думки про смерть), в Японії наче піддався витісненню другий куплет (неможливо знайти в нормальній формі). От за такі речі я сучасну Японію презираю (але що вони можуть – культурна окупація річ важка).

Та не за те мова. Є ще і одноіменна дитяча гра – водійна пара стоїть, тримаючись за руки, під якими проходять гравці; коли пісня закінчується, руки падають, і той, хто в цей момент під них попадеться, – водить далі:

Власне, тому цю мелодію і грають на світлофорах – люди з дитинства привчені, що до кінця цієї мелодії треба “встигти пробігти”.

Зокрема в Пінгвобарабані це відіграє певну роль – в другому відкритті, де йдеться:

Хлопець, дівчина в коло стали,
Руки, повітря розрізавши, впали…

– це алюзія на цю гру (і взагалі весь “комплекс Тоорянсе”).