Aoi Bungaku

Аоі Бунґаку / Вічнозелена література, 12 епізодів
рік випуску: 2009
студія: Madhouse
саби: Masterpiece
Rating:

Усе-таки в 2009 році було хороше аніме, і це Аоі Бунґаку (Вічнозелена література). Цей серіал – це анімезація відомих творів післявоєнної японської літератури. Песимізм і занепад, одним словом. Приємна річ. Хоча мені, власне, сподобався тільки перший твір – 人間失格, Нінґен Шіккаку (ДАДЗАЙ Осаму); решта були не такі цікаві.

Повний список охоплених творів:

1. 人間失格 (Нінґен Шіккаку / Недолюдина) ДАДЗАЙ Осаму
2. 桜の森の満開の下 (Сакура но Морі но Манкаі но Шіта / У лісі під вишнею в повному цвіті) САКАҐУЧІ Анґо
3. 走れメロス! (Хашіре, Мелос! / Біжи, Мелос!) ДАДЗАЙ Осаму
4. 地獄変 (Джіґоку Хен / Картина Пекла) АКУТАҐАВА Рюуносуке
5. こゝろ (Кокоро / Серце) НАЦУМЕ Соосекі
6. 蜘蛛の糸 (Кумо но Іто / Павутинка) АКУТАҐАВА Рюуносуке

У серіалі практично все чудово: сейюу, малюнок, анімація, настроєвість, відповідність передачі оригіналу…

Маю лише 2 претензії, і обидві стосуються чувака-анонсера на початку серій.

“Навіщо нам кузнець??”^®

На початку кожної серії маємо приємного в усіх відношеннях чувачка/анонсера, який швиденько знайомить аудиторію з поточним твором і життям його автора.

У зв’язку з чим питання: якщо ви робите аніме по такій вже “вічнозеленій” літературі, навіщо взагалі вам потрібен посередник між автором і глядачем?? Дайте автору вільно висловитись своїм твором, не треба нічого привносити від себе.

Я взагалі терпіти не можу ці популярні останнім часом в аніме “заманухи” на початку епізодів, в яких нашвидкоруч розповідають стислий зміст сюжету, чи ще якусь фішку серіалу (з явним бажанням залучити побільше глядачів). Я вважаю це ознакою комерціалізації, і це залишає неприємний осад.

Навіщо прив’язувати твори до життя автора??

Але місцевий анонсер нічого хлопець, обізнаний і розповідає цікаві загалом речі. От тільки (знов ж таки, популярний останнім часом хід) має стійку тенденцію пояснювати перепетії фільму подіями з життя автора. Так, життя автора визначає його твори. Але зв’язок між ними не такий тупий і прямолінійно очевидний, як він нам намагається натякнути. Це нетонко, і в цьому нема потреби, якщо твір адекватно представлений (читач/глядач має все сам відчути).

Коротше, якщо уникнути якимось чином анонсера (вирізати його (я дивився саби від Masterpiece, там він “включений”) чи знайти равки/саби без нього…), аніме справді хороше (краще в 2009-му точно). І певним чином пізнавальне – тому що більшість творів з нього я навряд чи став би читати (окрім Нінґен Шіккаку), а подивився із задоволенням :)) .