Дістали вже зі своєю Швейцарією! :\

You think you’re so clever and classless and free,
But you’re still fucking peasants as far as I can see…

Про мовне питання.

Стільки разів від недоумкуватих глобалістично/псевдо-демократичних вилупків приходиться чути майже такий же тупий, як і вони самі, аргумент типу “Швейцарія” (в Швейцарії 4 офіційних мови: німецька, французька… і т.д. – от яка це гарна, демократична країна і толерантні люди…), що треба, мабуть, познайомити їх і з іншою т. зору (це ж мій блог, можу писати, що хочу :D ).

Простий факт буття:

В країнах, де є декілька державних мов, зазвичай немає титульної мови.

Серед списку довбаних мов Швейцарії ви не знайдете “швейцарської мови”, розумієте, в чому прикол? Аналогічно, серед списку державних мов, наприклад, Бельгії ви не знайдете “бельгійської”. Серед списку державних мов Канади ви не знайдете “канадської”. Знаєте, чому так? Задумайтесь над цим, чорт!

Як мінімум такий стан речей вказує на те, що в таких країнах немає також і т.зв. титульної нації (назва держави не походить від назви нації).

А все тому, що такі країни – не “національні” держави. Те, що вони називають словом “держава”, має не те саме поняття із тим, що називаємо цим словом ми. Їхня держава – це більш пізнє, новітнє, евольоване поняття, вони склалися як держава після того, як були сформовані складові нації. Такий тип держав має, якщо бажаєте, трохи штучний присмак – утворюються вони зазвичай якимось актом після якоїсь війни (за згодою якихось інших “сторін”), мають характер якихось “конфедерацій”, і т.п. – І це сказано не для того, щоб принизити такий тип державності, ні! Просто це інші держави по зрівнянню з “національними державами”. Може, вони кращі. Може, за ними майбутнє. Але використовувати їх як аргумент в українських мовних дискусіях не так вже очевидно доречно, як здається вищезазначеним глобалістичним недоумкам (адже аналогія, бачите, не працює – в Україні є українська мова, а в Швейцарії швейцарської немає).

“Національні” держави – це такі країни, державність яких складалася більш “несвідомим” чином, паралельно з формуванням їхніх складових націй/народностей; саме тому їхнє бажання державності, єдності виливалося в усереднення, нівелювання міжнаціональних розбіжностей (далеко не м’який, “інтелігентний” процес ;) …) і врешті-решт в утворення однієї нації (яка ставала титульною для цієї держави, з відповідними мовними наслідками).

Можливо, у нас цей процес ще триває (перерва державності дається взнаки, і все таке…) Можливо, в подальшому буде зроблено вибір на користь якоїсь іншої, “швейцарської” (не-національної) моделі. Але тоді це відіб’ється на всіх рівнях – на назві держави, зокрема. Та поки Україна називається Україною, і в ній є українська мова. Тому вона завжди буде мати “титульні” претензії, які б “європейські конвенції” не існували…

п.с.: я знаю лише одну країну, в якій було би декілька державних мов, і яка б при цьому називалася за однією з цих мов, і це Ірландія. Державний статус англійської мови відбиває факт їхньої спільної з англійцями історії в складі Британської імперії, розрив з якою відбувся не так давно за історичними мірками. Так що їхня державність ще в розвитку; думаю рано чи пізно, вони постануть перед вибором – стати державою “бельгійського” чи “національного” типу, що потягне за собою певні “тектонічні” зміни. Також можливо, що їхня ситуація особлива, оскільки їм особливо важко розпрощатися саме з англійською мовою, мовою, що має особливий статус, – де-факто мовою міжнародного спілкування, символом глобальної успішності, мовою імперії-переможця. Тобто, вони більше відчувають себе громадянами світу (і на відміну від інших по праву, оскільки саме Британська імперія перемогла глобально), аніж власне ірландцями.

Ситуація в Україні дуже схожа саме на ситуацію з Ірландією: така сама імперія (СРСР), така сама перерва державності, така сама “фактична” двомовність. Але вся суть в тому, що все це – не кінцева ситуація, речі знаходяться в стані розвитку, і тут так само ми будемо поставлені перед вибором, як би ми цього не намагалися відкласти дешевими компромісами.

3 responses to “Дістали вже зі своєю Швейцарією! :\”

  1. Olena

    Добре пишете… Тільки нащо це все українофобам – це ж треба думати про Україну, чим вона схожа на інші держви, і у чому відмінна від них… Простіше написати на стягу “Як Швейцарія” та бездумно розмахувати їм у суперечках. І найгірше, що хтось так же бездумно погодиться :(

  2. minus-one

    дякую!

    – просто дивуєшся, як люди легко беруться проводити поверхневі аналогії…

    вже до твітера Швейцарія дійшла; не стримався…

  3. phobos

    Згоден на 1000% Але проблема ще гірше ніж можна подумати. Справа у тому, що як на мене, ті вилупки зовсім не недоумкуваті, ці тези вони спеціально винаходять у якості аргументів для відстоювання своїх позицій. Хоча і знають про їх безглуздість. Одним словом – нагло дурять народ, а піпл хаває (

Leave a Reply

www.000webhost.com