Beck: I was made to hit in America

У одній з перших фраз пісні-відкриття до Бека головні герої виразно проговорюють свою справжню сутність: “I was made to hit in America“; чесно, краще і не скажеш! :lol: Це аніме зроблено, щоб бути хітом у Америці, і воно про гурт, який мріє бути хітом у Америці. Такі речі в цьому аніме приймаються за беззаперечну даність і навіть не обговорюються. Чому вершиною музичних прагнень має бути популярність? (І чому саме в Америці?!) — такі питання в голову творців цього серіалу, здається, не приходили… Та це лише одна з низки абсурдних, сміховинних і абсолютно для мене незбагненних передумов, якими світ Беку просто кишить. 

Бек, 26 (довгих) епізодів
студія MADHOUSE
фансаб A-E

Rating:

Головна неприємність для цього аніме полягає у тому, що воно немузичне. Це не було би такою вже невдачою, якби це аніме не було про музику! Ну добре, воно про шлях до слави підліткового гурту — але обійтися без музики в такому сюжеті досить важко ;) . І все ж вони примудрилися це зробити (так само як в Нодаме Кантабіле… так само як в Макросі Фе…)

Здається, люди просто не розуміють, що музика — це окрема аудіо-культура; і відео тут не достатньо(!) — так само як ви малюєте (до речі, досить гарно — Madhouse), творите для ока, так само музика творить для вуха (як у вас є риски, так тут є ритм, як у вас є кольори, так тут є мелос і т.д.);  це інший домен реальності, картинками тут не обійдешся… Та що я кажу: чуваки беруться розповідати про рок-н-рол, а рок-н-ролу навіть не розуміють, ну не в зуб ногою! Найвищою мірою “класності” рок-н-рола для них є “саунд“. Ок, це обертональна музика, врешті-решт, це є (дж-дж-дж на гітарах, це всі ми любимо…). Але як же імпровізація? Драйв? Настроєвість? Пошук нового?  Переступання кордонів? Ну не можна же зовсім не розуміти імпровізаційної суті музики і братися про неї розповідати! Навіть якщо це для тінейджерів…

До вищезгаданих абсурдних препозицій… Як вам така: співати треба англійською мовою? Навіть якщо її не розумієш і не вмієш вимовляти… :) Або от центральна вісь аніме: якщо ти середній японець, не дуже гарний, невеликого зросту, школяр, нехаризматичний, нецікавий, сором’язливий і т.д., коротше, якщо ти пересічна людина, АЛЕ при цьому дофіга ґанбатте — то ти станеш дофігезним музикантом! Помітили, як у цьому переліченні нічого музичного не згадується (слух, спів, музичний талант…)? Думаєте це моє упущення? Та ні — в аніме теж нічого цього нема! Просто старайся — і все у тебе вийде… Достатньо рік порозбирати акорди з книжки — і вперед! (сольфеджіо? — нафіга? підбирання на слух? — обійдемось без нього! спів? — та можна і так!..) Щодо загальної нехаризматичності головного героя (Коюкі):

Навіщо нам секс чи наркота? Справимося і так! Ну може, хоч алкоголь?.. Тусня? Ну хоч якийсь нестандарт, чорт! Ну що-небудь… Та де там! Автори цього аніме все це, мабуть, вважають, якимись випадковими супутниками рок-н-ролу… Сумірний наполегливий японець і так все подолає. Навіть якщо не розуміє що саме він долає. Ні, знов ж таки, я розумію суто японську красу старанності — і вона працює таки і в музиці!; от тільки треба ж якось спрямовано старатися, не просто загально так…

Коюкі в усій своїй красі

Повних низин Коюкі досягає, коли звертається зі сцени до публіки з проханням прибрати за собою сміття! :rofl: (я розумію, йому наснилося, що мертві рок-н-рольні зірки прибирають за його концертом, але смішно все-рівно! Уявіть собі, як фани на рок-концерті за собою прибирають так чемненько… Блювотиння змивають… Пляшки збирають… Одяг чистять… Це буде покрутіше за “рок проти наркотиків”… ^__^)

"Люди, давайте підберемо сміття..."

По манзі всі пруться від Коюкі, тому що він ну просто офігенно класно співає… Кажу “по манзі”, тому що в аніме, де він власне “співає” сказати таке язик не повернеться. Навіть охарактеризувати це як спів. Ну добре, він таки співає, але як же погано:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Краще б він пенопластом по склу скрипів, чесслово… До речі, розібрали, що він завернув?

What a fool(!) — Що за дурень (!)
I don’t know about tomorrow (!) — Я не знаю про завтра (!)
What it’s like to be (!) — Як це, [ним] бути… [яким воно буде…] (!)

Не уловлюєте смислу? Це того, що його нема… Ні, я розумію, що він намагався сказати — я навчився розбирати engrish. Але я не бажаю цього чути, коли знущаються з поезії. (Якби він до мене на вулиці звернувся з яким проханням на своїй ламаній мові — я б йому допоміг…)

Чому я це дивився? — скачав весь серіал повністю, і давила жаба за трафік (скачав — тепер дивись!) Та і оповідання настроєве, візуальна частина непогана: малюнок гарний (особливо стоп-кадри) і анімація небанальна; рухи спрощені, але це фіча, не баг. Якби художникам замінили очі на вуха — я впевнений, в музичному плані воно теж було б нічого… Але й без того тут можна знайти пару приємних речей (відкриття-закриття, напр.); от наостанок, гарна музичка з ендінгу (зверніть увагу, який малюнок кльовий (багатьох я не впізнаю…)):

Тільки не купуйтесь на цю гарну річ — загалом аніме попса і повна фігня. [слайдшоу скрінів]