Персона, останній епізод

А що, Персона була загалом нічого… З тих мех, які можна дивитися. Я взагалі помітив, що мехи чомусь завжди підпадають під два типи: зовсім ахінея і лайно собаче, болісне одночасно як для очей, так і для розуму; і вище середнього (інколи навіть значно) — як Раксефон чи Єва… Персона точно з цієї другої категорії.

Персона -триєдина душа-
студії A-1 Pictures Inc., Aniplex
фансаб Ainex

Rating:

Це емо-меха (а які хороші мехи не емо-? (Євангеліон, anyone?) ;) ) про… Про що..? Сам чорт ногу зломить, намагаючись пояснити про що це! Власне сама меха (розмита фігура велетенських розмірів і невідомої природи, що активується з підлітка) і носить назву Персона:

Персона під час вищезгаданої активації

У зв’язку з цією активацією хочеться згадати дійсно крутий момент у цьому серіалі: каґе-нукі (影抜き, досл. щось типу “витягання тіні”, “кидання тіні”) — це напівлегальна гра, в яку грали підлітки, викликаючи свої персони. Це вийшло круто, тому що авторам справді добре вдалося при цьому передати атмосферу “підлітковості” (заборонений плід і далі по тексту — замініть “каґенукі” на “наркоту”, і психологічно нічого не зміниться…); але одночасно вони на цьому тлі розгорнули сюжет, що дійсно майстерна річ.

На жаль, далеко їм його розгорнути не вдалося. У всякому разі з першого разу зрозуміти, що вони там намагалися передати, як на мене, неможливо. Заплутали своїм символізмом. Це все дуже схоже на те, як люди тобі кажуть: “а давайте замість “сміятися” казати “курити””; через деякий час додають: “а замість “танцювати” — “плюватись”, ок?”… а далі ще… і ще… а потім вони самі заплутуються… і вже ніхто ніфіга не розуміє, про що мова взагалі?! о__О

Прикінцевий символізм

Малюнок дуже гарний. Кольори, персонажі — все супер. Анімація здебільшого теж в порядку (тільки машини зроблені 3д і їхні рухи дуже неприродні). Голоси грають чудово — хіба що занадто вже гарні і музичні. До речі — музика тут теж нівроку: відкриття — такий собі метальчик (але нормально, жити можна), закриття —жіноче виконання (але все досить мелодійно — вона дійсно співає… (це так дивно чути після усієї цієї целюлоїдної японської попси, яку, схоже, багато хто вважає навіть за музику (!), — словами не передати)); хоча співає вона, звісно, все-рівно солодку(-)вату попсу. Саундтрек цікавіше — коли атакує персони, звучить такий досить класний метал (мабуть, тієї самої групи, що і відкриття), а в настроєві моменти звучить якесь сопрано — мабуть, щось італійське, судячи з мелодики (музика гарна, просто надзвичайно).

Наостанок ще пару скрінів — місцеві хлопці теж вміють обличчя затуляти:

Bottom-line:
хороша меха, тільки в кінці ніфіга не зрозуміло… але це ок, нічого… можна і так, ми люди звиклі.