Принцеса-мононоке

Переклав Міядзаківську Принцесу-мононоке ^__^ (особливих рекомендацій цьому аніме не потрібно). Переклад робився по таймінгу офіційного Мірамаксівського ДВД (тобто перший кадр “Мірамакс представляє” і т.д. — якщо у вас перший кадр “Джіблі”, трохи посуньте таймінг). Власне ж переклад новенький — його зроблено абсолютно автономно, здебільшого з японського скрипту зі звіркою з послівним англійським перекладом.

Що можна сказати про офіційний мірамаксівський переклад? — він багато в чому є адаптацією. У ньому “скорочена” (або підроблена під західні) велика кількість японських реалій, для яких не було прямого відповідника. Треба визнати, що при цьому вони НЕ спотворили саме аніме (як то часто буває) — і це великий плюс! Тобто основні інтонації і мотиви передаються тут у візуальному ряді/сюжеті (чи що) — і при “ніжному” підході все зберігається навіть в адаптації. АЛЕ наявність усіх реалій суттєво додає усьому реалістичності. Тому із цими титрами, сподіваюсь, ви побачите Мононоке-хіме трохи по-новому.

“Принцеса-мононоке”, українські субтитри. (Останні правки 4.08.2008)

Далі я проілюструю деякі з цих опущених в офіційному перекладі реалій…

Мононоке

Почати з того, що мононоке у назві аніме не є іменем головної героїні (як багато хто вважає). Її звуть Сан. “Мононоке-хіме” до певної міри є її власною ознакою. Однак “мононоке” означає просто “дух, привид” (тут “лісовий дух”), а “хіме” — це жіночий суфікс доньки королівського роду (тобто принцеса, королівна); і разом це для японця звучить як щось типу “лісівна” (принцеса-лісовий дух, одна з лісових духів, що є донькою їхнього ватажка). (Адаптаційний переклад міг би бути “мавка” ;-) ). Тому “мононоке” тут з маленької літери (хоча не думаю, що писати його з великої якась надзвичайна помилка, в тому теж є свій сенс…)

Еміші

Еміші — це вимерла народність зі сходу Хоншюу (центрального японського острова). Вони були переможені імператором і врешті-решт асимілювалися з японцями. Ашітака, Кая, Джі-сан (якого помилково перекладають як “старий” (хоча це таки означає “старий” — але це ім’я)), Хіі-сама — представники цього народу. В своїх лісах вони теж бачать кодама (таких маленьких лісних істот, які є “ознакою, що ліс здоровий”) і вони їздять на “червоних оленях” (свого Аіштака зове Якулом).

Татара-Піддувало

Яп. слово “татара” означає “ковальськи міхи з ножним приводом”, я перекладаю це староукраїнським “піддувало“. Так називається місто-кузня людей. Там все зав’язано на піддувалі — пісні, жарти і т.д. (жінки працюють, роздуваючи піддувало, якщо піддувало не працюватиме хоч трохи — згасне кузня, згасне кузня — місту кінець…) Тобто піддувало тут символ невпинної людської праці, яка може змінити усе навкруги. Надзвичайно цікаво те, що центральний бог аніме Дайдарабоччі (див. нижче) в одній з традицій пишеться з тими самими канджі, що і татара (踏鞴)! Звучить він по-іншому, але його “смисл” — “той, хто роздуває міхи”, “коваль”; тільки коваль природи, той що творить усе навкруг. Таким чином існує певна паралель між світом людей і світом богів, і їхній конфлікт набуває трохи іншого забарвлення (рахуючи, що на певному рівні вони тотожні).

Дайдарабоччі

Дайдарабоччі — міфічний яп. бог-гігант, творець річок, озер, гір і т.д. В аніме він — нічна форма Богооленя. В офіційному перекладі він проходив як Nightwalker (“Нічний хідник”, “Сновида”). Пишеться він суто по-японськи (катаканою, без канджі) і у різних частинах країни означає різне; але існує важливий запис його імені в канджі як 踏鞴法師. Чим це він такий важливий? — А тим, що канджі відкривають нам смисл слова. І ці канджі значать “той, що з ножними міхами”. “Ножні міхи” (міхи з ножним приводом), до речі, — це “татара”, і пишуться вони так само 踏鞴 (я перекладаю це як “піддувало”, це староукр. синонім “міхів”). Таким чином обидві сторони основного конфлікту в аніме займаються в принципі однією справою, тільки на різних рівнях ;-) .

Ішібія-каменемет

Ішібія (石火矢), букв. “камене-вогне-мет”, — це така важка рушниця-вогнемет китайського виробництва, які Ебоші-самі разом із стрільцями поставляє Шішьоо-рен (“Союз владик”, див. нижче). Прокажені вдосконалюють ішібію, намагаючись зробити її легшою, щоб з неї могли стріляти і жінки. У мене є підозра, що стріляють вони отруйним камінням — попавши у тіло воно “гноїть плоть”. Через це помирають вепр Наґо і вовчиця Моро. Каменеметники на боці Шішьоо-рена і врешті-решт зраджують Ебоші-саму.

Шішьоо-рен — Союз владик

Шішьоо-рен, букв. “союз панів” — таємна організація, що має вплив навіть на імператора. Її представником є Джіко-Боо — той жартівливий монах, який плете всі хитрощі в аніме, і який в кінці каже, що “дурнів не перемогти”. Ця організація хоче здобути голову Богооленя. Для цього під командуванням Джіко-Боо відправлений спеціальний підрозділ Каракаса-рен (букв. “парасольки” — це такі типи з червоними парасольками; вони слугують їм захистом від стріл, і в їхніх руків’ях сховані отруйні дротики). А ще на них працюють каменеметники і джібашірі.

Джібашірі-скороходи

Джібашірі, букв. “ті, що біжать по землі” — спецзагін особливо вправних мисливців. Вони дуже швидко пересуваються (скороходи) і для полювання використовують шкури тварин, на яких полюють. У таких шкурах щойно вбитих вепрів і обмазавшись їхньою свіжою кров’ю вони підбираються в кінці до Оккотонуші (головного боговепра) — саме через це він вважає їх своїми вбитими воїнами (таким чином вони намагаються підібратися до Богооленя, який має викликати Оккотонуші). Здається, вони виконували не тільки мисливські завдання (інакше кажучи, були ще й найманими вбивцями) — тому люди їх боялися і цуралися.

В основному, здається, все особливо цікаве. У аніме ще багато чого й іншого (напр. імена, звертання), що я намагався за можливості передати. Сподіваюсь, мені це вдалося ^__^ (а ні — я старався…)

Слайд-шоу усіх скріншотів Мононоке-хіме.