Мій інтернет

Усім відома моя небайдужість до Google, — але я не винний, що вони роблять такі гарні речі! ^__^ Ще нещодавно я думав: “От у мене є на десктопі My Computer, My Documents, My Videos… Прикольно би було мати щось типу My Internet — клікнув по ньому і ходиш тільки по тих сайтах, які тобі цікаві”. Ні, я розумію демократію браузера — клікай собі і ходи, куди хочеш; тільки закладки роби, а з часом повертайся, де тобі сподобалось… Але так воно якось не дуже працює… Сайти забуваються, цікаві блоги оновлюються поза твоєю увагою, а все, що ти бачиш — тупа повсюдна реклама, і більш нічого :-( .

Усі, хто як і я ненавидить новини, анекдоти і т.п. публічне інтернет-їдло (і кого нудить при слові “портал”…), знає приблизно, як називається рішення проблеми — RSS. Річ гарна і приємна, але і тут не все в порядку. Додаєш собі в RSS-reader купу цікавих блогів, кількість їх зростає, за оновленнями не встигаєш (та і не всі вони цікаві); плюс реалізований RSS-reader в Опері якось не дуже “централізовано”, все десь розкидано… Нарешті, класична схема сучасної інтернет-присутності “дім-робота”: приходиться вести як мінімум дві RSS-підписки (а якщо ще кейтай рахувати?) — усе дублюється і заплутується все більше. Коротше, тайхен…

(Maid in Akihabara)

Коли постає проблема упорядкування інформації, завжди звертаєшся до інтернету. Тобто на певному етапі постає питання про перевід своїх RSS-підписок онлайн. Якщо швидко поглянути на альтернативи, які пропонує ринок, бачимо два основних варіанти — Bloglines і Google Reader. Ясно, що оскільки у мене все на гуглі, я тикнувся туди… І був просто зачарований! ~

Google Reader знаходиться поки що в бета-стадії (як майже все у гугла) — але він вже пропонує не просто рішення наших RSS-проблем, але і дещо більше…

Щодо необхідних рухів — кожен легко розбереться з Google Reader сам; все там як завжди ясно і зрозуміло. Усі ваші RSS-підписки будуть в одному місці, усе буде доступно звідусіль, все непрочитане буде зверху (вкупі чи окремо, по бажанню) і т.д. Коротше, все, що очікується, присутнє.

Але хотілося б звернути увагу на пару моментів.

По-перше, усі свої наявні підписки можна експортнути зі старого рідера у OPML-файл, а потім імпортнути на гугл (щоб нічого не пропало ;-) ).

По-друге, можно організувати частину свого читання (чи все) як публічне, і ділитися ним із ким завгодно (наприклад, можно організувати RSS-подачу усього цікавого з Google Reader на свій блог (!)).

І найголовніше, найбільш приваблива і просто, як на мене, геніальна річ: серед Settings ви знайдете дві кнопки для установки собі на панель браузера. Одна з них Subscribe… — дозволяє одним кліком додавати підписку на блог, на якому зараз знаходишся (якщо вона існує…) до Гугл-Рідера. Просто і в точку? А що скажете на це: друга кнопка Next>> дозволяє одним кліком з будь-якого місця (тобто, не обов’язково бути на Рідері…) переходити на наступну непрочитану сторінку (в авторському контексті).

Якщо ви ще не осягнули усієї потужності цієї кнопки: це і є мій інтернет! Окрім цієї кнопки більше нічого і не потрібно! Просто клікаєш по ній — і переміщуєшся до наступного оновлення зі своїх підписок. І все, блукаєш власним інтернетом. Ніяких реклам (прихованих реклам), сформатованих за тебе новин, погоди і дурнуватого масового гумору (хоч в принципі, коли є бажання, ніщо не заважає повернутись у “загальний” інтернет — ви все-таки у браузері, нічого ж не змінилось ;-) ).

Усе дуже просто; оце і є персональний інтернет, інтернет з людським обличчям, який приємно читати (адже ви самі обираєте собі своє читання і легко слідкуєте за оновленнями). Наступний, і досить логічний після форумів і блогів, крок у розвитку.

P.S.: не знаю, може це тільки вау-ефект, і я потім ще розчаруюсь… Але поки що я сиджу, як дурний, і клікаю цю кнопку — відірватися неможливо, відсоток цікавого читання зріс просто захмарно. (А якщо щось нецікаво — просто клікаєш далі…)