23 responses to “Typo”

  1. Майстер слова

    Лихо в тім, що красивого смішного слова, яке б означало те саме, що й росіянське “опечатка-очепятка”, в українській чомусь немає. Довелось перекладачеві трохи змінити. На мою думку, воно прозвучало не зле. Крім того, це не був точний переклад, це був певним чином переспів, бо неможливо все точно й стисло перекласти – та й навіщо?

  2. Майстер слова

    Цікаво, багато особисто Ви переклали? І що? Хотіло б ся почитати/подивитися. А щодо політичної волі – у книжці можна перекласти точно всілякі там nachos та buritos та out and about. А у фільмі нема на це часу. Та ще й треба враховувати психологію глядацького сприйняття. Якщо сказати якесь надто незвичне слово, то вражений глядач певний час думатиме про це слово, а не про сенс сказаного. Втрачає нитку сюжету. Та й чи є сенс перекладати з точністю до модальних дієслів? “Гей, слухай-но, містере Друже, дай-но мені одну зі своїх лап” – часто перекладають наші телеперекладачі те, що можна перекласти як: “Дай лапу, друже”.
    Щодо кота й ланґета. Альф розглядає кота як м’ясну страву в перспективі, тож навіювати тваринці, що вона – страва боршняна, було б хибно.
    Не зовсім у тему: а як би Ви переклали “Scandalize and let’s heave”?

  3. Майстер слова

    Іще одне. Про “співати має оригінал”. багато ви чули по телевізору оригінальских співів? Отож. І нічого “символ” не вбиває. “Опечатка” б убила – як недоречний москалізм. Який би ти не був мистець перекладу, а не маєш права перекладати довшими реченнями, ніж говорить персонаж. Беручи до уваги, що укр.слова й фрази зна-а-ачно довші за англійські, чимось мусиш жертвувати. Більшість чужомовних алюзій пересічному глядачеві не зрозуміла.

  4. Майстер слова

    “Scandalize and let’s heave” – це морська команда, яка перекладається трьома рядками слів, кожне з яких треба перекладати ще трьома рядками слів – “бом-брам-трамсель-штаксель максель трави” і так далі. Іще, з досвіду – як не перекладай, обов’язково щось комусь не сподобається. Один вважає, що “очепятка” нормальне слово, другий – що “фамілія”, третій заявляє: “В украІнском язикє нєт слова “раз”, четвертий вважає, що українці тільки чекають і аж ніяк не можуть ждати, що слова “ясно” не існує, так само “тільки” – груба помилка, бо треба “лише”, що українки не носять туфель і босоніжок, а тільки черевики…

  5. Майстер слова

    Даруйте, а треба читати ХАШІМОТО Ічіко чи Хасімото Ікіко?

  6. Майстер слова

    Словник Мультілекс 2 дає: chihuahua – чіхуахуа, порода мєлкіх дєкоратівних сабак
    А чау-чау – це chow
    Щодо уккраїнізації японської – дуже корисне ви написали. Вивчаю.
    Про ляпи перекладацькі – ви почитайте Гаррі Поттера, виданого в Абабагаламазі. Довідаєтеся, що High street – це “Висока вулиця” та багато чого іншого… І Негребецький, як мені відомо, нічого не міг удіяти…
    Даруйте, не маю часу зазирати частіше

  7. Плюсівка

    Цікаво, а minus-one зрозумів, що оце дискутував із Негребецьким, автором перекладу Альфа? Льоню, ти упізнаваний!! Особливо у питанні передавання укр.мовою всіляких начос-бурітос-бейгелів.. А стільки ж років минуло… І смішно, коли пишеш “негребецький нічого не міг удіяти…” Але знаючи ситуацію, я тобі вірю. Успіху тобі у роботі.
    minus-one, ваші міркування цікаві і розумні. Якщо маєте бажання попрацювати над перекладами фільмів — напишіть мені, будь ласка.

  8. Плюсівка

    Дуже прикро, бо Ваш підхід до перекладу вважаю надзвичайно правильним — готова підписатися під кожним вашим словом про адаптацію. Хоча, зрозуміло, що для більшої дохідливості якісь речі (цього не уникнути) доводиться розтлумачувати–розжовувати для глядача, але ж не перебріхувати! Часто перекладачі, навчені адаптувати, вважають глядача ідіотиком-невігласом і намагаються цей його “інтелектуальний” рівень підтримувати. Уникання ж перекладу і рішучі спроби адаптувати реалії (наприклад, назви страв — тих самих начос, бурітос етс) — приводить до смішного — обізвати паелью рисовою кашею чи пловом, звісно, можна, але я, як поціновувач іспанської кухні, за таке б порвала.. .
    Я також виступаю проти всіляких спроб втулити в дубляж америк.фільму пісень на зразок “Несе Галя воду”, згадок про оболонські гаражі і комбайнів Валєр… Не моя концепція. Так, народ від цього преться, але я вважала і вважаю, що такий спосіб адаптаціїї — це найлегший шлях до популярності. Це добре заводить, наприклад, ментів, або публіку, яка дудлить у кіношці водяру з пивом….Значно складніше обійтися без таких штучок і дати гарний, точний переклад, щоб звучало як рідне, але без явних посилань на наше, українське..
    Звичка точного перекладу справді дисциплінує перекладача– це дуже
    влучно. Респект. А звичка адаптувати — розбещує. Бо нащо тоді, власне, словники? і напружуватись? Сиди і співай собі, як той Боян. Але перекладом тоді це не називайте.

  9. Майстер слова

    Олю, тобі відповідаю про адаптацію й полегшення життя перекладача. Ти ж пробувала перекладати – і як воно тобі? Солодко? Легко? Ха!
    Кожна нова робота вимагає нового підходу. Свого часу добра була адаптація – і кажи скільки хочеш про ментів, а подобався (і подобається) результат і “високочолим інтелектуалам”. Зараз час минув, змінилася ситуація – змінилися й підходи. Моя концепція – перекладати все, що перекладається. Якщо прізвище героя несе якесь смислове навантаження – треба викручуваватися й передавати той зміст. Щоправда, не так, як росіянці передали прізвище “Лонґботом” з “Гаррі Поттера” – “Долгопупс”. А Луна (Лавґуд) – “Полумна”.
    Щодо “оболоноських гаражів” – то окрема історія. На теперішній час я тему адаптації переріс. Вважаю так: що було добре один раз, не можна перетворювати на кліше. Несмак. Ну хіба що в геть одморожених мультах студії “Ніклодеон”. Проте замовники та режисери вважають інакше. Супервайзер Маріуш на дубляжі “Тачок” сказав: ви робите УКРАЇНСЬКИЙ фільм, забудьте, що в нього був американський текст, напишіть свій. Чула б ти польський варіант! Там узагалі все перероблено на лядський лад. І тому деякі речі всупереч моїй позиції переробляли прямо в студії. “Оболонські гаражі” придумав звукорежисер Олег Кульчицький. Комбайна Валєру й Гагаріна – Юра Коваленко. Виявилось, що публіка всі ці хохми й досі хаває – хоч від часу їхньої апробації в “Альфі” минуло 10 чи 11 років. Що вдієш, публіка – дура. І взагалі повна огида була, коли “Валєру” вставив режисер ще й у “Пірати Кар.моря”. Одначе… “дешева популярність” у глядача змушує мене часом замислюватись: може, все ж таки варто іноді вдаватися до цього методу – не забуваючи, звісно, про смак,
    Зрештою – чи твоя концепція дала загалові хрестоматійні зразки перекладу комедійного кіна?
    І хто ці “перекладачі, навчені адаптувати”? Багато їх? Утомили кількістю?
    І ще – “страшно далєкі ви от народа”, поціновувачі іспанської кухні. Ну не знають люди твоєї рисової каші. І “начос” та “бурітос” не знають. Чомусь. Мабуть, тому, що водяра з пивом і кукурудзяними баранцями їм рідніша(скоромовку придумав: попкорну повна попка). А якщо серйозно – інтелектуальний рівень відвідувачів кінотеатрів НАДЗВИЧАЙНО низький. Погуляй по форумах любителів кіна…
    І переклади 1 (один) фільм сама – тобі поспілкуємось про мистецтво перекладу. Про смак паельї краще говорити з тим, хто її їв…

  10. Майстер слова

    Я си тащу, коли мене повчають, як треба перекладати. Переклад “Тачок” невдалий вийшов? Вперше чую таке звинувачення українською мовою. Досі таке читав (і то дуже нечасто) тільки по-російськи. Ваше право – перекладіть щось краще. Щодо адаптації. Я це слово запустив колись в обіг в Україні – за польським зразком. У них тільки адаптація. НЕМОЖЛИВО і НЕПОТРІБНО перекладати дослівно. “Гей, містере друже, дай-но мені одну зі своїх лап” – отакий вигляд матиме ваш “точний переклад”. “Дай лапу, друже” – це вже адаптація, це пристосування до законів мови, в яку перекладають. І книжковий переклад – то одне, а кіно- й телепереклад має свої закони. Іноді можна вжити незнайоме слово, коли зоровий ряд його пояснює, а іноді й не можна, коли незнайоме слово хоч на мить може відвернути увагу реципієнта від думки, яку до нього потрібно донести. В одному перекладеному мною фільмі режисер замінив слово “педераст” на “дуполов”. Бачили б (чули) ви реакцію залу – бурмотіння, шелест. Ніхто не зрозумів. І жарт, який був у оригіналі, просто пропав. Це при тім, що присутні були журналісти, оглядачі різні тощо – тобто люди, не обділені інтелектом.
    Іще раз повторю – щоб когось повчати, треба мати для того підстави. Мені не здалося, що ви їх маєте. Даруйте. Між іншим, у “Альфі” були справжні мої проколи, й чимало. Ви їх чомусь не помітили, а звернули увагу на зроблене навмисне. І ще між іншим – загалом “Альф” був перекладений досить точно, тих невеликих вставок українських реалій (“замаскованих” під американські) доволі мало, тож нічого звинувачувати мене у невмінні перекладати. Навчіться і ви хоч так – тоді поговоримо. Бажаю успіхів.

  11. Майстер слова

    Шановний, не треба ставитися до незнайомих людей з таких зверхніх позицій – “не розумієте”, “не можете”, “не бачите”, “ваша біда”, “проблема”. Усе, що мені потрібно, я розумію. І ніякої біди в мене немає. Ваш недолугий термін “адаптатор” я до себе не притуляю. Я перекладач і водночас – автор синхронного тексту. Ви можете перекладати свої аніме, скільки влізе й наповнюватися характерним для замкнутих спільнот сектантського типу відчуттям власної вищості та обраності, одначе дубляж – значно вагоміший внесок в українську культуру. І цілком нормальна річ для мене і для українського глядача. Так, я в іншому світі, але мій світ зна-а-ачно ширший, яскравіший і переспективніший за ваш. У сенсі не тільки творчих перспектив, а й перспективи, як закону живопису. Спустіться з небес, ви не оригінальні. Невизнаних і “самодостатніх” геніїв я бачив свого часу доволі у підвальних театральних гуртках та ЖЕКівських рок-гуртах. Вони так само плювали в бік театру ім.Франка та “Пінк Флойд”. Однак театр Франка стоїть і досі, “Пінк Флойд” слухають і досі, а “генії” гай-гай… Загули… Ото спробуйте для противаги попрацювати вміло, якісно й добросовісно за бабки і для супервайзера – поки Чернілевська кличе. Може, трохи облетить пух самозакоханості й снобізму. Життя показує, що реальна праця, а не віртуальні тусовки “геніїв” по закутках Інтернету – найкраща перевірка таланту й творчої спроможності.

  12. Майстер слова

    Шановний,
    я міг би написати вам розлогу відповідь, однак боюся, що вийде не відповідь, а “метатеорія українського мудакознавства”. Ну чому серед українців, здавалось би, освічених, кантюперно грамотних, творчих, кількість мудаків зашкалює? Їй-Бо, легше будь-яку справу звершити з жидом чи кацапом, які принаймні до кожного рутинного процесу не висувають свох концепцій світобачення та розвитку культури, ніж з українцем. Ви мене геть не знаєте, не знаєте моїх поглядів на життя та на культуру, не знаєте моїх перекладів. І тому вигадали собі якогось міфічного зашкарублого конформіста-ворога України з гамбурґером у жмені й роздовбуєте. Повірте, “лучшє всєх наших крітікоф знаєм ми собствєнниє нєдастаткі” (Л.Брєжнєв). Я добре знаю й розумію, що роблю й навіщо, але ще раз вам пояснювати? Див. про “метатеорію”.
    І, між іншим, не “все рівно”, а “все одно”, “байдуже”, “однаково”.

  13. Плюсівка

    Давно я не заглядала в інтернет. І ось приготувалася насолодитися інтелігентною дискусією двох розумних людей, а тут таке…. Фе, панове, сором.
    Льоню, не впадай в істерику, ти — хороший перекладач, і ніхто з цим не сперечається. Інша річ, що критики ти не сприймаєш узагалі, і на все у тебе одна відповідь — а сама переклади. Та робота в мене інакша, редакторська, так званий секонд опіньєн: мовна правка + думка людини, яка непогано (віриш?) орієнтується в англійській мові, і відчуває, коли сказано недобре чи неточно… А фільми я перекладала, і не один, однак редакторська робота мені ближча, а найбільше мені тепер подобається записувати фільми як режисер — водночас можна і з акторами гарненько попрацювати, і переклад підкоригувати. Тож кожному своє.

Leave a Reply

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.